Акредитивна форма розрахунку

У зовнішньоекономічної діяльності використання акредитивної форми розрахунків регулюється Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів (Uniform Customs and Practice for Documentary Credits),азработаннимі Міжнародною торговельною палатою в 1993 році і введеними в практику з 1 січня 1994.Цих правил дотримуються банки понад 160 країн світу, включаючи США і застосовуються вони до всіх документарних акредитивів (в т.ч. резервні), які включають:

- Визначення та види акредитивів;
- Спосіб і порядок їх виконання і передачі;
- Зобов'язання і відповідальність банків;
- Вимоги до документів, які подаються за акредитивом;
- Порядок подання документів;
- Основні терміни та їх тлумачення;
- Інші питання, що стосуються практики застосування.
За визначення МТП (Міжнародної торгової палати) акредитив - є письмове зобов'язання банку-емітента (банку,відкрив акредитив) здійснити відповідно з інструкцією на вимогу клієнта (заявника акредитива) такі операції:
- Сплату грошових коштів бенефіціару або на його вимогу іншій особі;
- Акцептувати та оплати тратти складені на бенефіціара;
- Уповноважіти інший банк виконати оплату, акцептування чи негоціації (покупку тратти, виставленої бенефіціаром (експортером) на заявника акредитива) таких тратт (переказних векселів).

Щоб безперешкодно здійснити Акредитивні операції продавець повинен чітко усвідомлювати майбутні ризики, пов'язані з надійністю і кредитоспроможністю покупця, політичних, юридичних економічних умов у країні покупця та власної ліквідності.

Страниц: << < 1 2 3 4